Його прем’єрні треки крутять усі українські радіостанції. Його гурт називають взірцем справді нової української музики. І це не дивно. Адже у піснях колективу «Фіолет» переплелось все українське.
Про Сергія Мартинюка, лідера гурту «Фіолет» можна сказати багато: він людина глибокого філософського мислення, і не дарма, позаяк, книжка для нього один з найулюбленіших подарунків.
- Почнемо з філософського питання. Як Ви стали тим, ким Ви є зараз? Що допомогло або що змусило Вас стати таким, яким Ви є?
- Я поки не дійшов до чіткого усвідомлення ким є. Мені завжди було мало бути просто людиною. Важливо було розуміти, що живу я не просто так, а лишаю по собі якісь більш чи менш вагомі сліди. З моменту коли я почав займатися музикою, розуміння цього стало значно більшим. Якщо завтра, припустімо, мене не стане, по мені лишиться декілька десятків досить непоганих пісень, сотня віршів та «пару сируватих», але цілком читабельних романів. Не знаю, тішу я цим своє самолюбство чи виправдовую своє існування і відведений мені час на життя, але це мене як мінімум заспокоює. З цим можна жити. А так, по життю, якщо бути цілком відвертим, я і досі тікаю від своїх далеко ненайліпших 90-х в рідному Дубно, з їх матеріальним та духовним дефіцитом. Ця гонитва мене не полишає ніколи та змушує повсякчас ставити нові планки.
- Ви вважаєте себе успішною людиною? Взагалі, що таке успіх, на Вашу думку?
- Вважаю себе людиною, яка принаймні усвідомлює в короткостроковій та довгостроковій перспективі, як має виглядати її успіх. Наразі я на шляху до своїх перших серйозних успіхів. Мені досі, за 10 років існування «Фіолету» важко відповідати на питання — як ви досягли того чого ви досягли і який рецепт успіху? Звісно, я пишу щось про талант підкріплений роботою, систематичність і плекання віри в собі. Хоча це все слова, слова, слова ...
«Для мене справжній успіх — це гармонія між твоїми глибоко внутрішніми бажаннями та потребами».Для мене справжній успіх — це гармонія між твоїми глибоко внутрішніми бажаннями та потребами. Приміром, твоя улюблена справа, котра в якийсь момент починає тебе годувати: хлібом, м'ясом і щастям.
- Читаю багато чого: від музичної періодики до класики. Вже давно перестав читати будь-яку політичну та економічну аналітику. Не вірю. Не сприймаю. Хоча навчався на політолога і мав інтерес до подібного. Віддаю перевагу художній літературі: прекрасний засіб абстрагування і життєвої науки на чужих досвідах. Кінг, Поланік, Керуак, Буковскі, Твен, Діккенс ... Список велетенський.
- Ви часто публікуєте вірші на своїй сторінці у «Фейсбук». А прозу, попри те, що писали її досі, наважився лише нині видати. Чому?
- Останні пів року відносно рідко. Надто особисті речі пишуться. Прозу пробував писати давно, але перш ніж відшукав терпіння написати повноцінний твір, знадобилися роки роботи над собою і ... кілька місяців для написання роману. Певності в тому, що написане буде цікаве іншим не було, але після видання виявилося, що на одній хвилі зі мною ще дуже багато людей.
- Розкажіть про що ваш роман «Капітан Смуток»?
- Мій роман про чоловічу дружбу, магію дитинства, рідне Дубно, 90-ті і дорогу, як засіб здобуття себе. Своєрідна пам'ятка моєму дитинству, хоча твір не автобіографічний.
- Ви чи не єдиний представник української музики, хто часто спілкується зі своїми шанувальниками у соцмережах? Як у вас вистачає часу приділити увагу кожному?
- Спілкуюся, направду, через можливе. Поки дозволяє час та графіки. І звісно — конструктив шанувальників. Хоча і відчуваю, що соцмережі затягують, але отримую звідти не менше, ніж віддаю.
- Крім книги, разом зі своїм гуртом ви випустили новий музичний альбом «Aurora», над яким працювали два роки? Що у ньому особливого та чому слухачам варто його послухати?
- «Aurora» - альбом над яким працювало кілька складів музикантів Фіолету і один з найвідоміших українських саунд-продюсерів Артур Данієлян. Це не просто збірка пісень — це цілісне музичне полотно, об'єднане ідеєю позитивного мислення, самоствердження та боротьби за своє щастя. Річ мотиваційні і різножанрова — від соціальних бойовиків до пісні, присвяченої мамі.
- Які принципи і які цінності допомогли Вам досягти успіху?
- Я ідеаліст. Хоча і прагматичний. Моментами я керуюся тезою, що мета виправдовує засоби, моментами певен, що жодна найблагородніша мета не варта ганебних засобів. Я живу на розбіжностях та контрастах, — так мені простіше тримати себе в тонусі. І хоча деякі мої близькі та кажуть, що в мене сім п'ятниць на тиждень, я всього-на-всього намагаюся у розв'язанні проблем змінювати ракурси їх розуміння. А ще я фанатик своєї справи: я прокидаюся і засинаю з розумінням того, що я зробив за прожитий день для «Фіолету» і що робитиму сьогодні. Певен, зокрема це і дало нам можливість триматися ці роки на плаву і не розгубити свої хай ситуативні, але успіхи. Роками я виховував у собі відповідальність, пунктуальність та систематичність у роботі. Ці речі не нав'яжеш силою, але коли за ними спостерігаєш збоку, не можеш не надихнутися і не почати переймати їх підсвідомо.
- Творчий процес безперервний у мене. Навіть якщо я цілеспрямовано не сідаю за написання пісень, віршів чи прози, я постійно фіксую у своїх нотатниках (переважно на телефоні) якісь думки чи образи. Всі вони з часом трансформуються в повноцінні речі. Щодо конкретно музики і мелодики, то в мене це чиста спонтанність: освіти музичної я не маю, тому наспівую мелодії які приходять до голови разом із рядками на диктофон. Потім, вже разом із музикантами, ми перетворюємо ці вокальні демо на повноцінні аранжування. Щодо натхнення, то все по-різному... Втім, останнім часом найбільше мене надихає на нові речі прочитане. Раніше то були живі люди.
- Що Вас, сформованого співака, спонукало взяти участь у співочому конкурсі? Плануєте надалі знову брати участь у шоу подібного формату?
- На «Х-фактор» нас запросили. Не знаю з якої причини: чи з відсутності потрібної кількості "талантів" на кастингах, чи для підняття рейтингу хай молодими, але вже відомими в певних колах гуртами. Не знаю. Ми довго не думали: можливість показати себе та пограти авторську музику (зокрема) на одному з найрейтинговіших шоу країни випадає не так часто. На додаток, як виявилося пізніше, участь в талант-шоу стала для нас неоціненним досвідом: вийти зі звичної зони комфорту своєї аудиторії, це ще те випробування. Втім, як на мене, пройшли ми його гідно. Маю сумнів, що ми повернемося до такого.
Instagram: @sergiybenz
Коментарі
Дописати коментар